Лист у майбутнє

Люба Оксано,

саме цього дня, 26.03.2026, ти усвідомила, що борешся не просто за життя дитини, а за життя істоти, яка буде єдиною у своєму роді в усьому світі — і яка колись, можливо, стане для когось цілим світом.

Молячись вервицю в намірі нещодавно усиновленої дитини, чиє народження під загрозою, мене вразила думка, що за 18 років і 8 місяців та ЛЮДИНА, за яку я сьогодні молюся, увійде у доросле життя. Можливо, вона писатиме вірші, розпочне бійку, яка увійде в історію, можливо, врятує чиєсь життя, буде плакати того весняного вечора 25 квітня, а може прочитає більше книжок, ніж я за все життя. Можливо, вона започаткує новий тренд, а може буде невідомим інтровертом. Можливо, вона вже не буде невинною, а може вже 12 років поспіль проводитиме вечори на роботі, збираючи рис, а може колись стане пастором. Нехай ця людина одного дня отримає оплески. (Пів години тому я закінчила дивитися «Диво» ;))

Я хочу молитися за її народження і за її душу. Щоб я могла обійняти її на Небі й сказати: «Донечко» або «Синочку». Я мрію, щоб це не була моя єдина дитина. Але що я можу сказати, маючи ще немає й двадцяти років, емоційну нестабільність, постійний дисонанс у серці — особливо в ці монотонні часи коронавірусу? Я слухаю «Океан Ельзи», лечу з нею над горами, тримаючи троянду в руці.

Боже, дякую Тобі, що Ти понад часом. Іду вчити грецьку. Заради Тебе я можу і це, і все. Ad Maiorem Dei Gloriam.

Оксана К.

P.S. Лист буде надіслано не у 2042 році, а у 2036, бо настільки дозволяє сервер. Принаймні йому так здається, що він працюватиме через десять років. Ха, наївність віри в технології!